kiev.life
Сучасна українська поезія — Катерина Волошина
*** вона знає, очі — це пастка. і дивиться так, ніби не помічає, що він загубився в її світах, ніби цукор кришиться снігом у ніжні долоні, а з них вилітає у всесвіт синій птах. він знає, губи — це пастка. й цілує так, щоб ні більше ні менше, рівно з нею у такт, щоб м'яко і тепло торкатись тонкої шкіри, і без казки цієї вона б не могла відтак. вона каже: ти мені поясни, чи таке буває, що цей світ весни поглинає повністю, зупиняє дихання, солодко-задушливий, затісний. але ти не хочеш виринути з тої глибини. його погляд лагідний і ясний