kiev.life
Відпускаю. Cучасна українська поезія
Розпусти свої довгі коси, повні груди вдихни повітря. На весну ти чекала так довго, підставляючи вітру обличчя. Снігу білого вже не буде, отже є час надалі кохати. Ти підеш течією своєю, щоб у серці сліди не лишати. І на тілі залишаться шрами, як прикраси без діамантів. Всі колишні поразки позаду і у цілі немає вже шансів. Розпусти свої довгі коси, подивись мені прямо у очі. Коли кулю зловлю останню, то тобі розповім чого хочу. Ти дивися на мене, не бійся, я впаду на твої коліна. Відпущу тебе коли схочеш, залишивши цей час у мріях. Розпусти свої довгі коси, повні